Одна з складових неповторного магнетизму Закарпаття- сива історія, що чекає туристів буквально біля кожного каменю. Чимало сіл, що туляться по гірських схилах мають історію більш давню,  ніж великі міста та столиці.

Перші згадки про славнозвісну Поляну були ще у XII сторіччі, хоча з джерел відомо, що на території сучасної  Поляни люди жили ще у кам’яному віці та в епоху міді та бронзи. Дослідники зазначають, що речові пам`ятки, які виявлені на території – відносяться до 11 тис.до н.е. Цьому сприяло вигідне геополітичне розташування. Через Верецький перевал проходив названий у народі пізніше «Великий руський торговий шлях». По ньому купці із далекого Сходу (навіть Китаю) прямували «шовковими шляхами» до Західної Європи.

При першій згадці про Поляну у XII ст. описується те, що цією територією пройшлась монголо-татарська навала, після чого на місці будинків лишився тільки попіл. Після того, село ще довго залишалося опустілим. Лише в XV—XVI століттях тут з’являються ознаки життя. В 1548 році Поляна була заселена вдруге.

В епоху феодалізму селянство Поляни терпіло жорстокий соціально-економічний і національний гніт, а тому часто піднімалося на боротьбу з своїми гнобителями. Поляна, яка була розташована у гірській місцевості в  XVII—XVIII ст. стала одним із центрів селянсько-опришківського руху на Закарпатті.

Після захоплення Закарпаття австрійськими Габсбургами в кінці XVII століття, після розпаду Угорської держави життя народу погіршало, тому, селяни ще сильніше почали боротися за визволення та від соціально-економічного гніту. Селяни взялися за зброю. Після поразки війни Габсбурги жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився в живих, передано новим землевласникам.

В 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття великому австрійському магнатові Шенборну-Бухгейму. Поляна, в якій тоді налічувалося 52 будинки й проживало 362 мешканці, теж стала його власністю і була включена до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії. Тут знаходилася економія, яка об’єднувала більше 10 сіл. Жителі Поляни були позбавлені землі.

Все це загострювало класові протиріччя в Поляні. Тяжке кріпосницьке гноблення породжувало масові виступи селян. Вони захоплювали поміщицьку землю, відмовлялися виконувати панщину, здавати натуральну данину тощо.

Революцію 1848—1849 рр. жителі села зустріли з піднесенням. Вони чекали від неї волі, землі, тому підтримували революційні загони, що діяли на Закарпатті.

Хоч революція й знищила кріпацтво, однак нужди й злиднів селяни не позбулися, бо за т. зв. комасаціями 60—70 рр. поміщики ще більше їх обезземелили. В зв’язку з цим боротьба бідноти проти гнобителів не припинялась. В 1872 році, наприклад, селяни підпалили хліб, який належав полянському попові. Збитки від пожежі становили 1200 форинтів.

В Поляні не було ніяких промислових підприємств, крім трьох цехів по розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому. Джерела знаходились у володінні графа Шенборна, який здавав їх в оренду лихварям.

Важке соціально-економічне становище селян, політичне безправ’я, мадьяризація в галузі освіти і культури вели до посилення еміграції за кордон.

На початку XX століття в Поляні існувала початкова школа, заснована ще в минулому столітті, викладання в якій проводилося тільки угорською мовою, незрозумілою більшості селянських дітей.

Під час першої світової війни, в середині жовтня 1914 року, російські війська дійшли до Сваляви й Уклина. Поляна опинилася на лінії фронту, і розорення та пограбування селян австрійськими військами різко посилилися, що породило ще більше загострення класових протиріч.  В березні 1919 року, коли на Закарпатті перемогла Радянська влада, трудящі Поляни створили Раду, яка почала перетворювати в життя рішення Радянського уряду Угорщини. Жителі села боролися за возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною.

В кінці квітня 1919 року Поляна була окупована чехословацькими військами, а Радянська влада повалена. Незважаючи на воєнний стан, запроваджений окупантами, боротьба проти соціального гноблення не згасала.

Економічна криза 1921 року погіршила становище жителів Поляни. Посилилися злидні й безробіття. Особливо це спостерігалося на Свалявському лісохімзаводі, де працювало багато полянців. Господарі заводу довели робітників до зубожіння.

Великим святом для полянців було підписання договору про возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. Старий комуніст М. І. Тацей з цього приводу згадує: «Ми з поля бігли в село, до людей. Потім на мітингу люди говорили, які вони щасливі. Не можна передати, що то були за хвилини. Повінь щастя буяла Поляною в день 29 червня, світлий день нашого життя»

Радянська влада зразу ж подала селянам велику допомогу в піднесенні занедбаного сільського господарства, забезпеченні посівним матеріалом і добривами. Селяни все більше починали розуміти, що доки існуватиме одноосібне господарство, доти вони не зможуть позбутися злиднів.

Радянська влада й колективна творча праця виховали нову людину, вільну від експлуатації, безробіття та злиднів. Багато колишніх пригноблених бідняків стали передовиками виробництва, працівниками, яких поважають всі жителі Поляни.

Не можна впізнати тепер і саму Поляну. На місці закурених, напіврозвалених, низьких приміщень колишніх цехів по розливу мінеральних вод виріс сучасний завод з найновішим обладнанням. Змінився зовнішній вигляд будинків. Криті соломою дерев’яні хатки поступилися місцем цегляним будинкам, які мають по кілька світлих і просторих кімнат. Сучасні меблі й твори прикладного мистецтва, телевізори стали необхідною приналежністю кожного з них. Жителі Поляни широко користуються мотоциклами й велосипедами, пральними машинами й холодильниками. Жителі Поляни-щасливі!

Відомим село Поляна стала також завдяки цілющим мінеральним джерелам. Бальнеологічний курорт Поляна вже давно знаний по всій Україні та за її межами. Санаторії Поляни спеціалізуються на лікуванні органів травлення. Сюди приїжджають хворі на виразку шлунку, ерозії та гастрити.

Між околицею Поляни та територією “Сонячного Закарпаття” лежить рекреаційний лісодендропарк, по якому приємно гуляти, милуючись місцевою флорою. Від Поляни  зручно підійматись на гору Кичера, з якої відкриваються фантастичні краєвиди на 2 відомі карпатські полонини: Боржаву та Руну. З цієї локації добре видно Уклинський перевал — прогулянки стануть чудовим доповненням до санаторного відпочинку, вони допоможуть зміцнити серце та легені. Особливо приємно гуляти околицями Поляни навесні, коли земля вкривається квітами. За підтримки керівництва Полянської ОТГ нещодавно була висаджена алея сакур. Тепер місцеві жителі та гості села можуть насолоджуватися інфраструктурою та гостинністю, яку дарує їм мальовничий куточок Поляна.