Село Родниківка – одне із кенезьких поселень, заснованих у кінці XVI ст.

Перша згадка про Ізвор (стара назва) датується 1600 роком, хоча, фактично, кенезьку грамоту на заселення цієї місцевості у 1592 році від правителя Мукачівського замку Гашпара Магочі отримали Ілля та Степан Ухалі, а також Іван Лизанець.

У 1649 році тут уже існувала церква, а священиком був Василь Ухаль. На 1675 рік у селі проживало 26 кріпацьких родин, селяни розводили рибу(форель), яку постачали у замок. У 1749 році Ізвор  нараховував 5 дворів.

Наприкінці XVIII ст. Ізвор є  найбільшим селом округи – 99 жителів (Плоске – 76, Павлово – 66), але протягом XIX ст. приріст населення був відносно низький. Так на 1915 рік у Ізворі проживало 524 жителі (Плоске – 602, Павлово – 593) . З першої половини XIXст. існувала у селі церковна  школа. Проіснувала церковна школа до початку XX ст. Внаслідок викорчовування лісових ділянок кількість придатних для обробки земель збільшилася. За ці ж 58 років село збільшилось з 35 хат, в яких проживали 235 мешканців до 87 будинків з 464 жителями. Після Другої світової війни Ізвор перейменовують у Родниківку (1948 рік). Але місцеві жителі, як і у минулі часи, називають село Звором, а себе – звурцями. У 1950 році в Родниківці був утворений колгосп ім. Маленкова, який у 1958 році перейменували у «Жовтень» . В другій половині XXст.  Родниківський колгосп розпався, а його землі та майно, внаслідок розпаювання, були розділені між селянами.

24 жовтня 1944 року Родниківка визволена від фашистської окупації ( як і більшість сіл Свалявського району.

Назва сучасного села походить від слова «родник». Тому вже здавна  мешканці села славили його за кришталево чисті води та її цілющі властивості.

Родниківка сьогодення- живе ліричне село.