Мінеральне джерело села Солочин
Перший колектив заводу мінеральних вод
Про Солочинські мінеральні води, знамениті курорти, розміщені на території села Солочин, санаторії «Квітка полонини» та «Кришталеве джерело», торговельну марку «Лужанська» знають не тільки в Україні, але і за її межами.
Перші дослідження мінеральної води в урочищі Луги на берегах р. Пиня були проведені у 1775 році. Спочатку воду розливали і продавали як прекрасний «борвіз» (рідина) для розведення вина.
У другій половині 19 ст. лікар Лайош Карловський викупив від селянина Уліганця 6 гектарів землі за 600 форинтів, облагородив цю територію, перетворивши її на парк. В честь своєї дружини Маргарити Карловської лікар назвав мінеральну воду відкритого тут джерела „Margit”. Ніредьгазький фармацевт Бертолон Павло ввів цей термін в обіг і почав використовувати воду для лікування гортані, слизистої оболонки та дихальних шляхів.
В ста метрах від джерела «Маргіт», на землі графа Шенборна існувало інше джерело – «Erzsebet” (Єлизавета). У 1842 році ця мінеральна вода була відзначена в Будапешті. У туристичному путівнику 1914 року про мінводу «Луги Ержибет» писали: «…рекомендована при захворюваннях шлунку, підвищеній кислотності, печії, відрижках, успішно використовується при хронічних катарах носоглотки, гортані, бронхів. Призначається хворим з кровохарканням, пороками серця та астматикам. Добре діє при захворюванні жовчовивідних шляхів. Є прекрасним освіжаючим напоєм».
Завод розливу мінеральної води «Луги Ержибет» зберігся до 1945 року і був перейменований на завод «Луги». З 1952 року тут розливались дві мінеральні води «Лужанська- 1» та «Лужанська-2» із свердловини №1-РЗ та №2-РЗ, розташованих на лівому березі р.Пиня.
Завод розливу мінеральної води “Луги Ержибет” (тепер завод “Луги”) (1913 р.)
Товарний знак мінеральної води “Луги Ержибет” (1913 р.)
Товарний знак мінеральної води “Панонія-Жофія” (1913 р.)
З 1972 року почався розлив мінеральної води зі свердловини №3-РЗ, а з 1988 року – свердловини №4-РЕ на правому березі Пині під об’єднаною назвою «Лужанська». На сьогоднішній день на місці могутнього підприємства залишились лише руїни (мінводу нові власники вивозять у цистернах і розливають у Сваляві).
В 1965 році на базі Лужанського родовища почав працювати курорт на 200 місць «Квітка полонини», а з 1980 року – санаторій на 150 місць «Кришталеве джерело».
Ще одне мінеральне джерело відоме в минулому під народною назвою «Вовків квас» знаходиться у Солочині.
Назва походить від імені єврея Вольфа (нім. Вовк), який на початку 20 ст. спробував тут налагодити виробництво. Але він не витримав конкуренції з відомими марками Маргіт та Ержибет. Ось що писали про це джерело у 1912 році: «…на основі закордонних досліджень складу води цього джерела можна вважати, що вона найближча до білінської ( авт.: курорт Білін у Чехії) лужної квасної води, з якою повністю ідентична». А у 1935 писали: «На обох берегах Великої Пині розташовано багато джерел вуглекислих лужних вод: на правій стороні дороги від Голубиного до Поляни (1/2км. до Солочина) в місцевості, що називається Луги, розташовано джерело «Луги Маркетини» (авт.: «Маргіт») та «Луги Алжбетини» (авт.: «Ержибет»); води обох джерел розливаються і вивозяться. В 400 кроках від цих джерел є джерело вуглекислої лужної води «Жофія» (раніше воно називалося Ірма, потім Панонія)».
У 1968 року була пробурена нова свердловина №7-Р (територія санаторію «Квітка полонини»). З неї почали добувати воду і використовувати у бюветі санаторію для питного лікування. Хімічний склад «Вовчого квасу» та свердловини №7-Р є ідентичними. А у 1997 році ТзОВ «Маргіт» започаткував розлив цієї мінеральної води у пляшки.
Крім названих і розрекламованих джерел у Солочині є ще декілька криниць, відомих здебільшого лише місцевим жителям. Це «Янкілів квас», «Гнилий квас», «Жебрачий крас» та джерела в урочищах Полянки і Домашник.
Назва «Янкілів квас» походить від імені єврея Янкеля, який доглядав за цим джерелом.
Прекрасна вода «Гнилого квасу» (не дивлячись на відштовхуючу назву) ефективно використовується для лікування нирково – кам’яних захворювань. Назву джерело, видно, отримало із-за зовнішнього вигляду та запаху.
Найцікавіша історія з «Жебрачим квасом». Ось що пише з цього приводу русинський письменник з Голубиного Василь Молнар: «Саме на такий гнилий квас вказує обвішаний ганчір’ям кущ навпроти санаторію «Кришталеве джерело». Хтось порушив його вікову дрімоту і залучив на службу для здоров’я людини: людини бідної, людини-жебрака. Бо жебраком називають у народі не лише того, хто просить милостиню, але і будь-якого каліку. Не мали люди грошей на дохторів, на шпитальні та ліки. Шукали рятунку у природі. І треба сказати, досягли чималого успіху у природотерапії. Недарма ми сьогодні в захопленні від народної медицини. Догадалися прості люди і про цілющі властивості квасової води. Заможніші ґазди, що мали своє тягло, влаштовували домашні купелі на привозному квасі. А жебраки мусіли знайти собі окрему криницю, щоб там на місці викупатись. Ось так за цим джерелом утвердилася нехитра, без мудрування і поезії назва «Жебрачий квас»».
В наш час у Солочині ніхто вже не купається у саморобних купелях: для цього існують санаторії та велика кількість приватних готелів на будь-який смак.