Село Солочин розкошує серед казково багатої рослинності, мальовничої природи та цілющих мінеральних вод. Ця територія цікава тим, що в урочищі Буковина лежало дуже багато каменів- валунів. Вони і стали доказом того, що гора Тесатник ( на заході від Солочина)  – вулканічного походження.

Сама назва села Солочин походить від слів «солоч», що означає «сіль» і «солончак» – т. б. солонцові грунти, яких багато на території курорту. Цей грунт дуже насичений мінеральними водами. Велика частина вод знаходиться на початку села. Солочин лежить між горами Тесаник та Крехая, на висоті 340 м, що за карпатськими уявленнями зовсім не високо. Невелике закарпатське село прославили чисельні мінеральні джерела, що ними насичений місцевий ґрунт. Більшість з них розташована на початку села, але і при підніжжі Тесаника є цілюще сірко-водневе джерело.

Історія села не була простою. Перші поселення з’явились на цьому місці ще за бронзового віку, а в історичних довідках Солочин вперше згадується 1430 року. Національно-визвольна боротьба під проводом Ілони Зріні та Ференца II Ракоці торкнулась і села — серед повстанців, що боролись проти імперії Габсбургів, було чимало солочинців. Але оскільки визвольні змагання зазнали краху, Солочин разом з іншими закарпатськими землями потрапив під репресії з боку австрійського двору. Разом з іншими землями Солочин перейшов у власність до панів Шенборнів — лояльних королів- аристократів, які володіли Закарпаттям майже 200 років.

Перепис населення було проведено в Солочині в 1600 р. Того року в Солочині оселився священник і два дяка.

У 1791 р. тут була побудована дерев’яна церква в урочищі Мазанчіном, яка існувала до 1868 р. Кажуть, що вона згоріла. І в цьому ж році була побудована нова церква, яка стоїть ще й понині.

Село сильно постраждало через голод в 1787 і 1817 рр. і від холери в 1848 р.

Вже у 1857 у селі при тій самій дерев’яній церкві була організована церковна школи. На той час вчителями були дяки. Всі діти навчалися у одному класі – 10-15 чоловік. Всі навчалися читати, писати малювати і звичайно вчили релігію.

У 1905 році школа стає державною. Проте – розміщувалася у приватному будинку. Дітей навчали на угорській мові. В школу ходило біля 40 дітей.

Школа, яка стоїть у селі Солочин і зараз, була побудована у 1935 році. Навчання у школі не було обов’язковим. В той час, якщо учень закінчив 4 народних класів після «горожанки»,  то вже міг іти працювати в уряді. У 1988 році школа була добудована.