KML-LogoFullscreen-LogoGeoRSS-Logo
Тур Ужгород

loading map - please wait...

Корчма музей Деца у Нотаря: 48.592020, 22.318997
Ужгородський замок: 48.621551, 22.306706
Музей народної архітектури і побуту: 48.620025, 22.307298
Ужгород, старе місто: 48.622706, 22.298854

Обласний центр Закарпаття – Ужгород. Місто в якому відвідуємо замок династії Другетів, музей архітектури та побуту народів Закарпаття, греко-католицький кафедральний собор, колишню синагогу, пішохідний міст, альпінарій та найдовшу липову алею Європи. Ужгород вабить туристів міні скульптурками М.Колодка. Музей-корчма «Деца у нотаря» радо зустрічає гостей!

Корчма музей “Деца у нотаря”

Відкрилася 1 лютого 1995 року. Наше кредо – вірність кулінарним традиціям і духові міжетнічної культури краю. Побільше свого і обійдемося без чужого!


«Фішкою» Деци є парадоксальний гумор в оформленні корчми: це сатиричний веселий цвинтар, захоплюючі туалети, галерея алкопародій на полотна відомих авторів та власних алкосюжетів, каравела-гойдалка, різні меморіали, комічні скульптури, розписи, капличка туриста…
Дурні до нас не ходять. Їм тут нудно. Вони, або швидко йдуть геть, або швидко напиваються, що, в принципі, одне і те ж. Наша корчма – для Людей Розумних. Різниця між ГОМО і ГОМО САПІЕНС в тому, що в гомо є тільки дві дірки: одна на вході, а друга на виході. А у Людини Розумної отворів багато: очі, вуха, ніс, рот… Сапіенси приходять у корчму з фотоапаратами, читають, спілкуються, відправляють друзям SMS-ки та ММS-ки, повертаються сюди знову і знову.


Ми першими в Україні відродили забутий термін «корчма» на противагу «снек-барам», «вітерцям», «рюмочним», «закусочним», «вишенькам», «стєкляшкам», «чайним», «пельменним» і «шайбам»… Ми першими почали плести тини на літній терасі, першими накрили терасу сонцезахисними військовими москсітками і першими їх ліквідували, коли це стало рутинним несмаком. Ми вперше запровадили в ресторані ігрові майданчики для дітей та дорослих. Ми вперше створили міні-зоопарк із вівцями, вовками, косулями, борсуками, куницями, в`єтнамськими чорними свинями… І першими відмовилися від зоопарку в ресторані.


Tут часто проводяться різні фестивалі, найвідоміший з яких «Карпатський словоблуд» відбувається 12 липня року на Петра-Павла.
За 16 років Деца стала великою сценою, декорованою самим життям… Мабуть, тому відвідувачі плачуть тричі: 1) чому я не побував тут раніше? 2) чому я не прихопив з собою фотоапарат? 3) чому так швидко треба йти геть?
Не поспішай додому бо ще не відомо де ліпше!

Ужгородський замок

Ужгородський замок гордовито здіймається над історичним центром міста. Згідно традицій та логіки побудови воєнних укріплень, він розташований на замковій горі та оперезаний ровом. Колись грізна, сьогодні фортеця використовується в якості приміщення краєзнавчого музею, в якому виставленні археологічні експозиції та зібрано повні відомості про географію, тваринний та рослинний світи Закарпатської області. Але найбільшою принадою музею є сама будівля фортеці.

Замок зведено на краю крутого схилу, тому одна з його стін фактично височіє над прірвою. Північна частина споруди розташована на такому карколомному схилі, що ворог жодного разу не пробував атакувати фортецю з цього боку. При слові “замок” можна уявити собі витончену споруду на кшталт крихітного палацу “Ластівчине Гніздо” чи неоромантичного палацу графів Шенборнів. Але Ужгородський замок — справжня бойова твердиня, яка бачила чимало битв та облог.

Ця сувора споруда має лише два поверхи, її стережуть грізні квадратні вежі, а зверху на туристів похмуро споглядають отвори бійниць. Товщина стін сягає 3 метрів, а фортифікаційні укріплення продумані з ретельністю генія. Навіть якщо ворогам вдавалось подолати міцну замкову стіну, захисники фортеці могли продовжувати оборону. Оскільки замок служив за сховок не тільки аристократії, але й чисельним городянам, під ним розташовані глибокі каземати. У підземеллях можна також побачити в’язницю та кімнату для тортур.

Фортеця на цьому місці існувала з давніх-давен. Ніхто точно не може сказати, коли вона була побудована. Але в IX ст. письмові джерела вже згадують про замок, щоправда він був не кам’яним, а дерев’яним. У цих краях жили слов’яни — білі хорвати, вони й створили перші укріплення.

Музей народної архітектури і побуту

Музей розташований в історичній частині міста, на південному схилі Замкової гори, поряд із середньовічним замком. Це один з перших музеїв просто неба в Україні, який було відкрито 27 червня 1970 р.

Планування експозиції музею співставлене з географічною картою Закарпаття. Із заходу на схід розміщені житло та садиби українців низовинних районів — долинян, етнографічних груп — лемків, бойків та гуцулів, а також по одній садибі угорського та румунського населення краю.

Кількість музейних пам’яток народної архітектури — 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма.

На особливу увагу заслуговує церква з села Шелестово Мукачівського району (1777 р.) — одна з двох аутентичних лемківських церков, які збереглися на території України. Храм є зразком класичного поєднання в народній архітектурі двох стилів — шатрового і барочного.

Церква рублена з дубових брусів, покрита лемешем — гонтом. Складається з двох прямокутних зрубів. Триподільність на вівтар, наву, бабинець яскраво виражена в екстер’єрі, що підкреслюється трьома вежами. Вежі над навою і вівтарем споруджені у вигляді 5-ступінчатих шатрів, які завершуються барочними банями та голівками.

Центральне місце в інтер’єрі займає 4-ярусний іконостас, змонтований з ікон XVII–XVIII ст., які є цінними зразками народного живопису.

Експозиція музею — це нетлінні скарби матеріальної і духовної культури народу, шедеври народного зодчества — творіння умільців-теслярів, бондарів, мосяжників, гончарів, ткаль, вишивальниць — справжніх художників, які володіли вродженим хистом і фантазією.

Стара частина міста Ужгород

Одне з найдавніших міст України, зручно розташоване на самому кордоні з Європою.

Неодноразово руйноване, місто, мов фенікс, щоразу повставало з попелу. За довгі роки існування місто пережило десятки коронованих володарів. Ввібрало все найкраще від чужинців і зуміло переплавити історичні надбання різних народів в оригінальний і смачний коктейль. Місто, наповнене чудовими храмами, старовинними будівлями, загадковими скульптурами.

Перлина Закарпаття. Ужгород. Як все починалося Як виникало поселення? Вчені стверджують,що заснувати його мали честь східнослов’янські племена білих хорватів. Жили вони – не тужили, добра наживали, як мовиться в переказах, але цією місцевістю зацікавилися численні угорські племена. Саме тоді фортеця Унг (майбутній Ужгород) вперше перейшла з рук в руки. Вперше і не востаннє. Саме Угорський літопис вказує дату заснування Ужгорода – 872 рік.

До речі, тривалий час Ужгород-красень був відомий під ім’ям Унгвар. «Вар» перекладається як «фортеця», а значень слова «Унг» мовознавці пропонують кілька, причому абсолютно різних: від «швидкий» до «південь». Це є підтвердження того, як багато таємниць є у нашій історії.

По закінченню Першої світової тут на 20 років вгніздилась Чехословацька республіка, а після її передчасної кончини – Угорське королівство, під керівництвом незамінного регента Міклоша Горті. 27 жовтня 1944 року Ужгород (а з ним і все Закарпаття) влилися у дружню (як тоді здавалося) сім’ю радянських республік. У радянські роки, будемо чесними, побудовано у місті чимало значущих для краю споруд, зокрема відомий ужгородський університет. Але Старе місто приваблює туристів набагато більше, ніж новобудови (нехай і налічують вони не одне десятиліття).