KML-LogoFullscreen-LogoGeoRSS-Logo
Тур Поляна - озеро Синевир

loading map - please wait...

Озеро Синевир: 48.615898, 23.682017
Фотозона Воловецький перевал: 48.721726, 23.183899
Водоспад Шипіт: 48.655600, 23.268500
Канатна дорога на г.Гимба: 48.644214, 23.274193
Келечинське джерело: 48.610361, 23.404441
Соймівське джерело: 48.565800, 23.475700
Реабілітаційний центр бурого ведмедя: 48.538110, 23.722486
Зоопарк «Долина вовків»: 48.567019, 23.661118

Екскурсія до найбільшого гірського озера Синевір, яке знаходиться на висоті 989м. Плесо озера 4-7га. Одне із 7-ми природних див Закарпаття, яке називають Морським оком! По дорозі на озеро заїжджаємо до прекрасного водоспаду Шепіт, який спадає з 14 метрової висоти. В селі Пилипець піднімаємось на підніжжя гори Гимба на крісельному витязі на висоту 1200м,звідки з висоти пташиного польоту дивимось на полонини. Зупиняємось дорогою біля джерел з мінеральними водами Келечинська-насичена кальцієм та природним залізом і Сойменська насичена сірководнем. Маршрут пролягає біля реабілітаційного центру бурих ведмедів та зоопарку «Долина вовків». Відвідуємо колибу, де смакуємо верховинські та гуцульські страви.

Синевирське озеро

На території Закарпаття розташоване 32 озера, але найпривабливішим і найчарівнішим вважається Синевир, яке одночасно є найбільшим і найглибшим високогірним озером України…

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом однойменного Національного природного парку та однією з візитних карток Українських Карпат. Розташоване воно на висоті 989 м над рівнем моря.

Існує легенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа.

Насправді ж Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період, близько 10 тисяч років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами.
Середня площа водного плеса становить 4-5 га, глибина озера – в середньому 8-10 м. Проте, місцями найбільші глибини Синевиру сягають 19-22 м. Це навіть більше, аніж в Азовському морі, найглибше місце якого – 14 м.

Синевир живиться поверхневими та атмосферними водами, з озера витікає невеликий струмок (басейн р. Тереблі). Вода – слабомінералізована, чиста, прозора. Тут водиться три види форелі – озерна, райдужна та струмкова. Проте, скупатися у Синевирі вам не вдасться: окрім заборони, не дозволить ще й температура води, яка максимально нагрівається лише до 11-13°С.

Краєвиди навколо водного дзеркала – надзвичайною мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру – Морське око.

Водоспад Шипіт

На північних схилах Полонини Боржави, там, де височіє гора Гемба, серед крутих скель та лісів причаївся водоспад Шипіт. Іноді тільки несамовитий рев води може підказати, що поблизу є потік з мальовничим водограєм. Найближче до цієї природної атракції селище — Пилипець. Але до нього нескладно дістатись і з інших сіл: Верхнього чи Нижнього Студеного, тим більше, що від різних пансіонатів та готелів організовують автобусні тури для охочих подивитись на одне з семи природних чудес України.
Милуватися каскадами можна будь-якого сезону: взимку річка не замерзає повністю, тому ви маєте змогу побачити, як кришталевий потік зривається зі скель. Підійти до водоспаду можна як зверху, так і знизу — пейзаж буде однаково привабливим. Проте найкращий час для зустрічі з Шипотом — навесні, коли на схилах Гемби тануть сніги, наповнюючи потік.
Водоспад згадується на сторінках літературних творів. Щорічний фестиваль субкультур, який відбувається біля привітних вод ріки Пилипець, став головним мотивом роману “Трохи пітьми” Любка Дереша. Літні святкування біля Шипоту починаються з першим днем липня і завершуються на Івана Купала. Це свято проходить особливо гучно, зі всіма традиційними елементами та колоритом. Проте для прихильників спокійного відпочинку липень — не кращий час, щоб подивитись на славнозвісний водограй. Тут стає надто шумно, і далеко не всі гості фестивалю виконують чисельні прохання підтримувати чистоту.

Канатна дорога на г.Гимба

Гора Гимба є однією із найвищих на гірському масиві Полонина Боржава.
Висота над рівнем моря – 1 491 м.
За формою нагадує вигнутий купол з вигнутим півмісяцем.
Українські Карпати – це діадема прикрашена багатьма цінностями-вершинами. Одне із найкрасивіших місць Карпат – вершина Гимба (чи Гемба). Знаходиться в Закарпатській області, географічно це межа Свалявського та Міжгірського районів. Ця вершина вражає мандрівників своїми велетенськими розмірами, привабливими панорами та красою від споглядання якої забуваєш про усе на світі.
Сюди варто приїжджати також заради того, щоб прогулятися босоніж трав’яними килимками просторих карпатських полонин, спробувати справжньої власноруч приготованої на багатті грибної юшки, попити чаю на ганку споглядаючи захід сонця…
Вражає й саме підніжжя Гимби. Тут усе вкрите смарагдовими лісами. Поступово, долаючи метр за метром, виходиш на карпатські полонини. Тут душа відпочиває, а за спиною виростають крила… Саме тут розумієш чому карпатське повітря вирішили продавати як сувенір. На маківці гори воно настільки чисте, що цю первозданність важко описати словами.


На вершині охоплює відчуття того, що стоїш у центрі світу, а довколишні вершини та смереки – свідки твого духовного перетворення. Восени тут справжній рай. Це без перебільшень. Вершини вкриваються усіма відтінками теплих осінніх барв та сяють на сонці як справжні діаманти.

Келечинське джерело

Залізисті джерела Келечина наводяться Szabo S. у переліку 234 відомих мінеральних вод Закарпаття ще в 1876 році. В 1935 Wiesner F. відзначав, що на лівому березі р. Репинки на відстані в 500 кроків від дороги в с. Келелечин є З джерела вуглекислої залізистої води, яка придатна для розливу.
В 50-ті роки були пробурені свердловини на правому березі ріки у 2 км від села. Розлив мінеральної води Келечинська з використанням різних методів стабілізації заліза періодично проводився з 1987 року зі св. № 359 з глибини 110 м (Воловецький завод продтоварів, Міжгірський завод «Електрон») зараз відновлюється фірмою «Царська криниця».
На даний час вона використовується для питного лікування в гематологічному реабілітаційному відділенні санаторію «Верховина» курорту Сойми.
Хімічний склад мінеральної води Келечинська
Келечинське родовище одне із найбільших на Україні родовищ залізистих мінеральних вод. У його складі 12 свердловин, 8 джерел із орієнтовним дебітом до 500 м³ /добу (затверджені запаси із 3 свердловин, що можуть використовуватись для розливу, складають 207 м³ /добу). Водоносний горизонт свердловин напірний, тріщинно-жильний, інтенсивно газуючий вуглекислим газом при виході на поверхню.
Особливістю хімічного складу холодної вуглекислої залізистої маломінералізованої гідрокарбонатної кальцієвої, магнієво-кальцієвої води Келечинська є високий вміст карбонатного заліза (від 15 до 30 мг/л при мінімальній добовій потребі заліза 120 мг), а також інших важливих для організму мікроелементів, зокрема кальцію і магнію із оптимальним їх співвідношенням. Келечинський залізистий нарзан завдяки значно вищому вмісту заліза порівняно з залізистими нарзанами інших типів було виділено в класифікації мінеральних вод в окремий Келечинський тип «залізистих вод з високим вмістом металів».
Залізо в мінеральній воді свердловин Келечинського родовища майже повністю знаходиться в двовалентній його формі, в джерелах — частково в тривалентній, колоїдній та пов’язаній в органічні комплекси. Один літр води містить від 100 до 400 мг кальцію, що становить майже половину добової потреби організму дорослої людини. Завдяки високому вмісту вуглекислоти води такого складу мають ще і надзвичайно приємний смак, прекрасно тамують спрагу.


В Карпатах місцеве населення називає їх буркутами, на Кавказі — нарзанами, в Монголії — аршанами, що означає «богатир-вода». Кисловодський нарзан (кисла вода) М. Ю. Лєрмонтов назвав «холодним кип’ятком». Дійсно, вуглекислі води у місцях інтенсивних виходів на поверхню, як це спостерігається в Карпатах, завжди бурлять, створюючи незалежно від температури враження кипіння, завдяки виверженню із надр разом з водою вуглекислого газу.
Усього на Закарпатті розташовано до 60 водопроявів залізистих мінеральних вод, зокрема залізистих нарзанів Келечинського типу.

Соймівське джерело

Лікувальні властивості води як при зовнішньому використанні в купальнях, так і питному застосуванні були відомі населенню ще з XVIII століття.
Наприкінці XIX ст. поблизу поселення Міжгір’я (Волове) в с. Сойми приватні підприємці на джерелах мінеральних вод на лівому березі р. Репинки відкрили водолікарню, де відпускали вуглекислі ванни, а на початку XX століття тут були споруджені невеликі помешкання для житла. В 1876 році сойминські джерела «межи бродами і під клівами» (г. Кліва) на берегах Репинки наводяться у списку 234 відомих мінеральних вод Закарпаття в монографії Sziladyi І.
В 1900 році після визначення хімічного складу сойминських мінеральних джерел цей район був визнаний курортною місцевістю. Свого розквіту курорт Сойми набув у 1910-1914 рр., проте в період Першої світової війни він був повністю знищений. Приватні підприємці на місці попередньої споруди відкрили невеличку водолікарню, яка ще існувала у 1935 році.
Припускається, що назва Сойми походить від «соімення» — злиття двох рік Репинки і Ріки у вузькій долині між горами.
Санаторій «Верховина» на курорті Сойми, розташованому в низькогір’ї на висоті 600 м, було відкрито у 1950 році на базі свердловин мінеральних вод, пробурених на лівому березі р. Ріки. Збереглось також одне з джерел мінеральної води Сойми.
Розлив мінеральної води «Сойми“ зі св.№ 4-Р 1999 році розпочало Українсько-Німекцьке ТОВ“ Сойми-ЛТД» на заводі розливу мінеральних вод на території курорту.


Мінеральна вода «Сойми» нагороджена: Москва, 2001- медаль «Золотой Сирин» І ступеня; Київ, 2001-Диплом дегустаційного конкурсу «РООО&СКІМК8»2001.
Хімічний склад мінеральної води Сойми
Сойминське родовище мінеральних вод — одне з найбільш високодебітних на Закарпатті. Його орієнтовний дебіт сягає 1500 м³ /добу. Затверджені запаси зі свердловин, що можуть використовуватись для розливу, складають 590 м³ /добу. За геохімічним походженням ці води належать до хлоридно-гідрокарбонатних вод, виходи яких приурочені до розломів у Складчастих Карпатах.
Водоносний горизонт у пісковикових породах середнього еоцену напірний, свердловини мінеральних вод самовиливають зі значним вмістом вільного вуглекислого газу (практично єдині такі на сьогоднішній день на Закарпатті).
Особливістю хімічного складу холодної вуглекислої борної середньомінералізованої хлоридно-гідрокарбонатної натрієво-кальцієвої мінеральної води Сойми, що робить її унікальною, є найвищий вміст кальцію, в порівнянні з іншими кальцієвими гідрокарбонатними водами, наявність біологічно активних концентрацій інших мікроелементів — марганцю, цинку, літію, борної кислоти, заліза, що зумовило виділення її у окремий Сойминський підтип серед групи вод типу Єсентуки у класифікації мінеральних вод.
Показання до використання
Визначні лікувальні властивості мінеральної води Сойми зумовлені насамперед високим вмістом мінеральних солей, зокрема кальцію і магнію. Так, 1 л води містить стільки ж кальцію, як 2 склянки молока. Завдяки такій кількості кальцію (до 500-800 мг/л), магнію (до 100 мг/л), що відповідає половині добової потреби організму людини, ця мінеральна вода забезпечує відновлення їх дефіциту при порушеннях мінерального обміну. Іони кальцію викликають протизапальну дію, знижують проникливість клітинних мембран, зменшують кровоточивість.
Як хлориди, так і гідрокарбонати відіграють значну роль у підтриманні сталості буферної системи біологічних рідин організму, в т. ч. крові. Достатньо високий загальний вміст гідрокарбонатів (відповідає 0,4% розчину питної соди) зумовлює як кислотонейтралізуючу (антацидну, олужнюючу), так і буферну дію води (здатність зберігати стало нейтральний рН середовища шлунку протягом певного часу), яка перевищує останню у відповідного розчину питної соди.
Олужнюючий ефект (нейтралізація кислотності) наступає безпосередньо після прийому води і ліквідовує явища кислотно-евакуаторної дискоординації шлунка. Олужнення порожнини 12-палої кишки сприяє нормалізації відходження жовчі та панкреатичного секрету, активності ферментів підшлункової залози, процесів всмоктування. А наявність вуглекислоти, слабокислого рН та іонів хлору надає воді стимулюючої та замісної дії і при станах з низьким рівнем кислотоутворення.
Ще однією особливістю дії хлоридно-гідрокарбонатних вод, як складних сольових розчинів, є виразний вплив на гормональну систему шлунково-кишкового тракту — індукцію гормонів, що стимулюють утворення та виділення жовчі, панкреатичного секрету, активність ферментів шлунка, підшлункової залози, ендокринну функцію підшлункової залози, посилення окисних процесів в організмі.
У відповідності з іонним складом мінеральної води Сойми та її лікувальними властивостями вона призначається при захворюваннях шлунка з різним рівнем кислотоутворення, супутніх захворюваннях жовчного міхура та підшлункової залози у вигляді холе- та панкреатостазу, при хронічних панкреатитах, гепатитах, дисфункціях кишечника, цукровому діабеті, ослабленні імунного статусу організму; всіх захворюваннях з порушеннями мінерального обміну, зокрема кальцію: профілактики та терапії захворювань органів руху та опори, корекції порушень кальцієвого обміну при остеопорозі, у період активного росту дітей та підлітків, тривалому використанні гормональних препаратів.
Мінеральна вода ефективна при захворюваннях, що супроводжуються залізодефіцитними станами, хронічних ендогенних та екзогенних інтоксикаціях.

Реабілітаційний центр бурого ведмедя


Популяція бурого ведмедя в Україні нараховує близько 300 особин. Також є певна кількість цих тварин, які утримуються у неволі. В окремих випадках для тих ведмедів створені неналежні умови, або ж утримуються з порушенням природоохоронного законодавства. Тож постало питання про утворення спеціалізованого центру реабілітації ведмедів. За сприяння міністра екології та природних ресурсів України Миколи Злочевського, будівництво такого центру на площі 12 га розпочато влітку 2011 року у Національному природному парку «Синевир». На це Міністерство виділило 2 млн. 46 тис. грн.


Мета центру – реабілітація особин бурого ведмедя, які зазнали жорстокого поводження, потерпілих від стихійного лиха, утримання конфіскованих тварин, подальша доля яких вирішується в судовому порядку у зв’язку з порушенням законів України, відтворення їх природної популяції, тимчасова перетримка тварин, яких затримано на кордоні через порушення природоохоронного законодавства тощо.
Побудувати реабілітаційний центр для бурих ведмедів вирішено в НПП «Синевир» не випадково, адже ця територія за ландшафтними та кліматичними умовами відповідає природному середовищу їх існування.


Реалізація в НПП «Синевир» проекту щодо бурого ведмедя важлива справа, яка не лише взяла під захист тварин, що зазнали жорсткого поводження, але й сприятиме відтворенню природної популяції, поглибленню досліджень найбільшого хижака України, а також слугуватиме для розвитку природоохоронної, наукової, еколого-освітньої та рекреаційної роботи, що відповідає меті та завданням, які покладені на НПП «Синевир».

Екопарк «Долина вовків»

У Міжгірському районі Закарпатської області розташовано всесвітньо відомий національний парк «Синевир», що названо на честь унікального високогірного льодяникового озера, який знаходиться на його території. Туристи відвідують це місце, щоб подивитися на озеро, котрий є одним із семи природних чудес України – Синевир, відвідати Центр реабілітації бурих ведмедів, завітати до унікального музею лісосплаву і Колочавських музеїв та подивитися на старовинні дерев’яні церкви.

Рік тому у селі Синевирська Поляна, що на відстані 1-2 км від Центру реабілітації ведмедів, з’явився еко-парк «Долина вовків».
Його метою було надання реабілітації тваринам, та збереження тварин. Спочатку у парку проживало дев’ять дорослих вовків і дев’ять вовченят. У кожного з них була своя історія. Якщо дорослі вовки живуть у вольєрах, то цим сиротам, коли вони були ще малі, дозволялося гуляти, де заманеться, але під пильним наглядом власника притулку пана Юрія Тюха. Тиху годину вони, зазвичай, проводили у господарському підсобному приміщенні. Зараз їм уже вісім місяців, і в них вже проявився справжній вовчий характер.